У Моринській громаді вшанували пам’ять замордованих голодом земляків у 32-33 роках ХХ століття.

У Моринській громаді вшанували пам’ять замордованих голодом земляків у 32-33 роках ХХ століття.

Неможливо порахувати моральні і людські втрати від таких злочинів тодішньої влади, адже вона на протязі багатьох років замовчувала їх і не визнавала своєї провини за цю вселюдську трагедію. Та історію неможливо спотворити  і спаплюжити до невпізнанності,  як би не старалися її обілювачі і переписувачі. Пам’ять поколінь передається на генетичному рівні і тому ми сьогодні маємо змогу і мусимо згадати своїх невинно убієнних голодом земляків і схилити голову у скорботному мовчанні на вшанування їх світлої пам’яті…

Церемонія вшанування у селі Моринці відбувалася, 23 листопада, біля пам’ятного знаку Жертвам Голодомору, були покладені квіти, запалені лампадки, всі присутні схилили голови на знак скорботи.

Голова громади Анатолій Видута нагадав присутнім про ті далекі події, які, проте, не мають строку давності у нашій пам’яті. Виступи дітей теж вселяли надію на те, що пам’ять про страшний Голодомор залишиться в серцях прийдешніх поколінь.

23 листопада у с. Виграїв відбулося покладання квітів до хреста пам’яті жертв голодомору. Виконуюча обов’язки старости села Виграїв Г.Чередник виступила з промовою. Працівники сільської ради та культури поклали квіти, запалили свічку пам’яті, вшанували жертв голодомору хвилиною мовчання.

Традиційно вшанувати пам’ять про невинно убієнних, сотничани зібралися біля Хреста пам’яті жертвам Голодомору. Тут відбувся мітинг-реквієм «Гіркої пам’яті свіча». Біля пам’ятного знаку покладено квіти, колоски з гілочками калини, вода, лампадка, житня хлібина. Захід розпочав виконуючий обов’язки старости села Сотники А. Шабельник. Директор сільського будинку культури Т. Собко розповідала про причини та наслідки тих страшних подій 1932-1933 років, а бібліотекар Г. Берлюта зачитала свідчення очевидців голодомору. Г. Моргун декларувала вірш «Колосок». По закінченню мітингу, в знак вшанування усіх убитих голодом між присутніми була розділена поминальна хлібина та оголошено приєднатися до Всеукраїнської акції «Запали свічку».

У с. Пішки  23 листопада була проведена хода до пам’ятного знаку Жертвам Голодомору з покладанням колосків, запаленими лампадками, символічного горщика з зерном, поминального хліба в знак пам’яті невинно убієнних душ.

Бібліотекар Г.Бондаренко організувала книжкову виставку «Коли травою на душі гірчить печаль»(1932-1933рр) та познайомила присутніх з літературою на цю тему,були зачитані спогади наших односельців про тяжкі, жахливі ті роки.

Хвилиною мовчання та поетичними рядками вшанували пам’ять невинних жертв. Розділили поминальний хліб між присутніми , бо селянська душа тільки на хлібові святому знаходить спокій. О 16 годині запалили свічки на вікні , щоб зігріти зорі і небо, і душі тих, кого у 33-у не відспівали, не оплакали, не провели, не пом’янули.

У суботу 23-го листопада у Нехворощанському сільському клубі проведено годину скорботи «Голодомор – невиплакані сльози». Завідувач клубу В. Копійка розповів про страшні сторінки історії 1932-33 років.

О 16.00 небайдужі жителі села запалили свічки, вшановуючи пам’ять безвинно замучених голодом та політичними репресіями людей в 1932-33 роках.