Історична довідка

Історична довідка

Моринська об’єднана територіальна громада утворилася 03 березня 2017р.
Перші вибори сільського голови та депутатів відбулися 29 жовтня 2017р.
До складу Моринської об’єднаної територіальної громади входять села:

     Моринці, Ситники, Сотники, Виграїв, Пішки, Нехворощ та селище Зелена Діброва, селище Берлютине.

 Центр Моринської об’єднаної територіальної громади – село Моринці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області знаходиться за 12 км від районного центру – міста Корсуня-Шевченківського, за 90 км від обласного центру – міста Черкаси та за 133 км від столиці України – міста Києва. Поруч із селом проходить залізнична лінія Миронівка – імені Тараса Шевченка Одеської залізниці (станція) та за 1 км – національна дорога державного значення Н-01 Київ – Знам’янка.

   Населені пункти громади мають багату і давню історію,початок якої відноситься доХІІ століття.Але люди проживали на цій території ще раніше. За археологічними даними поблизу села Моринці  виявлено курган, поселення трипільської, черняхівської та зарубинецької культур.

   Жителі сіл брали активну участь у знаменитій Корсунській битві 1648 року проти польської армії. А село Виграїв свою назву отримало на честь пемоги козаків Богдана Хмельницького над військами  Речі Посполитої в травні 1648 року. Битва, яка з історії відома як Корсунська закінчилася розгромом польського війська і взяттям в полон двох польських гетьманів. На честь цієї події в селі встановлено обеліск. До цієї битви село звалося Горохова Діброва і було засноване ще задовго до часів визвольної війни з поляками. В селі збереглися рови, які козаки на чолі з Максимом Кривоносом копали, готуючи засідку на шляхетське військо.

    Поряд з селом розміщений заказник “Виграївський” та заповідні урочища “Різаний яр та “Горіхова діброва”.

  Виграїв — дуже цікавий природній об’єкт (ставки, ліс, річка Рось) і підходить для відпочинку в літній період (рибалка, піші походи, прогулянки на велосипедах і човнах).

  Село Моринці розкинулося по мальовничому великому яру, в якому протікала невелика тиха річка Корсунка (Фоса). По берегах її були гарні левади. За переказами старожилів відомо, що в селі було декілька криниць з цілющою водою. Одна неподалік від урочища Ганзик. Воду її використовували для лікування внутрішніх органів. А ще одна знаходилась недалеко від дороги у Бевзів Яр. Тепер ці криниці відновлюються. На місці річки залишились  сполучні канали між мальовничими  ставками, які використовуються для відпочинку та розведення і вилову риби.

    Перші поселення в селі Пішки з’являються в ХІІ – ХІІІ століттях. Одними з перших, за переказами старожилів, були Гончаренки за родом їх занять по виготовленню гончарного посуду.

  Поблизу Пішок відкрито кургани ранньо-скіфського періоду, городище, селище, курганний могильник і скарб ювелірних виробів часів Київської Русі. У західній частині села знаходится земляне замковище з валами і воротами та з ознаками кам’яних будівель.

  Близько 1914 року Канівське земство збудувало у Пішках земську трикласну школу в стилі українського архітектурного модерну (УАМ). Ця школа збереглася і досі. Вона П-подібна в плані, одноповерхова, цегляна, на кам’яному цоколі. Стіни школи складені з жовтої нетесаної цегли, з використанням народних орнаментів. Головний вхід прикрашений двозаломною баштою з шатровим верхом. Пам’ятка української національної архітектури виявлена у 2016 р. архітектором Іваном Биковим, потребує ремонту та охоронного статусу.

  Тяжкі випробування випали на долю жителів сіл в 30-ті роки ХХ століття: голодомор, сталінські репресії. Очевидці свідчать, що в 1932 році був гарний урожай, але ніхто із зібраного не одержав і кілограма. Кругом сіл була виставлена охорона з тією метою, щоб люди не залишали села.

  Окупація населених пунктів громади у період Другої світової війни тривала 938 днів.

 Звільнення сіл від фашистської окупації відбулося в результаті переможного завершення Корсунь-Шевченківської битви. В пам’ять про ці події встановлено ряд пам’ятних знаків та обелісків,що утворюють екскурсійний маршрут «Вогняне кільце»(по місцям Корсунь-Шевченківської битви).

  В повоєнні роки відбулася відбудова народного господарства. В селах громади працювали колгоспи. Виробничим напрямком господарств було рослинництво та тваринництво.